Психологічні функції шпаргалки

Історично шпаргалка існує стільки ж часу, скільки взагалі існує вчення як особлива діяльність. Її, як і усну підказку, традиційно відносять до заборонених навчальних дій.

Заборона шпаргалки пов`язана з тим, що вчитель у навчанні контролює пам`ять учня, а не його мислення. Пояснюється це тим, що вчителю легше контролювати пам`ять учня, ніж його розумовий процес.

Якщо ж основну мету вбачати в розвитку мислення, то тоді використання допоміжних засобів організації пам`яті через шпаргалку або підказку може перестати бути забороненим. Але тоді вчитель повинен подумати про те, як легалізувати ці дії, так би мовити, «в мирних цілях», у звичайній навчальній ситуації. Це набагато продуктивніше, ніж витрачати зусилля на боротьбу з ними.

Головним для вчителя має бути доведення учнем розумової дії до її завершення. Якщо ж учень у ході побудови відповіді або міркування дуже боїться щось «забути», то його зусилля будуть спрямовані на утримання механічних відомостей, а не на побудову зв`язного міркування.

Шпаргалка допомагає не тільки організувати запам`ятовування, але і тренувати інтелектуальні операції аналізу і синтезу, тому доцільно доручати її складання за темою учням, наприклад, у якості домашнього завдання після вивчення теми або розділу.

Зазвичай до складу шпаргалки входить обмежена кількість об`єктів засвоєння (понять, фактів, формул) і зв`язків між ними, як правило, 7 ± 2. Тим самим вона забезпечує учневі становище суб`єкта, власника, господаря цих об`єктів. Адже бути господарем обмеженої кількості об`єктів легше, ніж необмеженого, як в лінійно розгорнутому навчальному тексті.

Шпаргалка завжди виступає в ролі заступника звичайного навчального тексту. Тому вона особливо доречна в тих випадках, коли вихідний навчальний текст не дуже вдалий і має суттєві недоліки з точки зору педагога. Це особливо часто відноситься до гуманітарних навчальних текстів (історія, література).

Під час схематизації гуманітарних текстів можна використовувати, зокрема, табличну форму. Наведемо приклад як це можна робити на матеріалі історії.

Колонки таблиці формують з основних типів елементів навчального тексту.

На матеріалі історії це можуть бути:
- персоналії;
- факти, дати, події;
- причинно-наслідкові, цільові та інші закономірності як міра зв`язності фактичного матеріалу;
- оцінки та критика.

Можуть бути запропоновані й інші колонки.

Заповнюючи таку таблицю, учень починає усвідомлювати причини низької якості навчального тексту. Наприклад, у тексті може зовсім не бути закономірностей, однак оцінки і критику представлено в дуже великому обсязі. У подібній роботі по «анатомуванню» вихідного тексту учень, принаймні, вичленує щось корисне, що є навіть у невдалому підручнику (зазвичай це шар інформації), не витрачаючи своїх зусиль на засвоєння порожніх оцінок і критики.